Партія 020

Дорога від Альмарджунто до Мандрівного острову протяжністю 150 кілометрів. Кіньми це зайняло три дні, але на щастя кораблю не треба відпочивати, тож вони дістаються порту після полудня наступного дня.

Прикинувшись торговою компанією "Ейварсон і сини", герої підробляють дозволи та проходять митницю.

Порт знаходиться в парі кілометрів від столиці ельфійської держави - Еійліну. Жителі виглядають безтурботними і щасливими. На старих будівлях видніється затерті герби у вигляді черепахи.

Безуспішно розпитавши місцевого напівельфа рибалку, вони рятують рибу Генрі і йдуть до столиці. Доріжка оточена темнозеленими деревами з яких звисають повзучі рослини, викладена дошками, що позначають безпечну дорогу. Між дерев висять ліхтарі на мотузках з танцюючими вогниками всередині.

В кінці шляху героїв зустрічає озеро на болотах з водою, що хоча й не повністю але магічно циркулює задля очищення. На цьому озері стоїть місто на сваях. Дерев'яні будівлі, канали замість доріг, вузькі помости і білосніжний мармуровий палац у центрі.

По дорозі герої обговорюють свої знання і плани. Зрештою вирішують знайти спочатку таверну, а потім розділитися. Мила ельфійка на ім'я Лунарія проводить їх до таверни. Малтіріс лишається там, Брі йде в бібліотеку а Грок і Астра йдуть до маяка.

На маяку Астра і Грок зустрічають ельфійку, з якою миттєво (але безуспішно) намагаються фліртувати аби потрапити на маяк. Флірт не приносить такого ефекту як їм хотілося б, але зрештою вона пускає їх нагору на п'ять хвилин. Згори Астра видивляється близько п'яти ферм у далині і щось блискуче на краю лісу. Нажаль, шлях туди непростий і займе забагато часу.

Малтіріса і Брі вітають у Срібній очеретині, власник Еріон дуже говіркий і не даючи барду вставити жодного слова розповідає і про свою дружину, і про королівську сім'ю і про інших своїх відвідувачів і про величне минуле острова. Брі знаходить момент аби спитати за бібліотеку і лишає Малтіріса наодинці з Еріоном.

Брі у бібліотеці знаходить біглу інформацію про тотеми невідомого призначення десь на болтах. А Грок оглядає порт і бачить новозбудовані будівлі доків.

Астра вигадує черговий геніальний план і тягне Малтіріса в банк аби визнати щось про сім'ю їх короткочасної супутниці Лотлорієн. Там, з горем пополам, їм дають якусь адресу. За вказаною адресою їх приймають не надто радушно, Белларієль Іссіль, мати Лотлорієн вийшла заміж вдруге і вже давно "похоронила" доньку.

Тим часом Брі по поверненню в таверну розсилає птахів на розвідку в пошуках підозрілих місць можливого ритуального застосування. Лиш одна остання пташка, на останніх хвилинах заклинання розказує про зруйнований стовб на річці, що колись утримував манну і котра тепер розтікається.

Ближче до ночі всі збираються в таверні і обговорюють подальший план. Астра молиться Тору, але бачить лише видіння як краєвид з маяка здригається. Малтіріс згадує, що Еріон говорив про підозрілу парочку котра переїхала на острів кілька місяців назад і розпитує про це детальніше.

Зібравшись вони всі прямують до будинку ювеліра. По дорозі туди земля під ними раптом здригається. Астра і Брі відчувають неначе щось під ними зробило вдих. Щось магічне глибоко під ними зрушилось.

На паніці (і тупості) Грок вибиває двері в ювелірну. Всередині вони знаходять знайомий асортимент дорогоцінного каміння і кілька документів. Серед документів є три накладні з поставками каміння, дві з яких більші за останню. А також копію мапи острова з мітками. Вирвану звідкись сторінку з малюнком трьох стелл. І мітку в кутку деяких сторінок, спрощений малюнок якогось символу.

Судячи з міток Іссаріель і його подруга щось шукали вздовж цієї осі. Герої припускають з того що птахи знайшли стеллу зруйнованою, вони їх і руйнували.

Астра використовує Розвіювання магії на мапу і проступає додатковий малюнок магічними чорнилами.

Тож вони вирішують попрямувати до трикутника на шиї черепахи, так швидко як це можливо.

Через кілька годин біготні по болотам вони виходять на пару ельфів і місце проведення ритуалу. В ході бою дроу вбита Гроком, а Іссарієль вдається до шантажу. Він заявляє що у героїв небагато вибору. Перервати ритуал і дати черепасі вбити тисячі людей на острові та узбережжі, чи дати йому закінчити ритуал і помруть лише острівні ельфи.

Ельф викрикує вербальний компонент заклинання і встромляє кинджал собі поміж ребер. Vitam meam do. Ne quis solus ambulet. Morriam invenite. Domum eam adducite. Nos omnes domi exspectant. Він помирає а разом з ним гидотне булькотіння виривається з надер під ними. Земля під ногами починає трястись і опускатися під воду.

Астра залазить на дерево і бачить що шматки землі відкололись від черепахи, а з Еійліну тягнеться верениця кораблів. Герої чим дуж кидаються до голови узбережя, туди де є найближче селище.

Узбережжя заливає водою. Черепаха перестала брикатися і повільно опускається носом у воду. Ельфи в паніці. Хтось плаче, хтось кричить, дехто кидається один на одного намагаючись відібрати човники собі. Врятувати своїх близьких, врятувати себе. Дорослий чоловік викидає підлітка. Ті хто не такий жорстокий чи везучий, хапаються за будь які плавучі предмети в надії вижити. Хтось безсило стоїть на тонучому березі, здаючись. Ті кому пощастило потрапити у човники зі сльозами на очах і благаннями, відривають пальці тих хто намагається залізти і в без того переповнені суденця.

В цій паніці, борячись з почуттями безпомічності і провини Астра вигадує план. Вони знаходять двері і використовуючи заклинання Контроль води він створює хвилю, що штовхає їх чотирьох і ельфів навколо до узбережжя.

Черепаха повністю тоне у воді, а разом з нею тонуть ті хто не встиг відплисти достатньо далеко. Вода ковтає тисячолітню історію. Вода ковтає сотні і роки сотень життів. Натомість десь під водою лунає рик.